Насправді будь-який податковий орган зобов’язаний прийняти декларацію від будь-якого громадянина незалежно від місця його податкової реєстрації і, якщо його електронна система дозволяє (а на неї ми, платники податків, витратили десятки мільйонів гривень), ввести всі необхідні дані у себе, а якщо ні, – надіслати декларацію за місцем податкової адреси фізичної особи із повідомленням про здійснену операцію. Це називається законний і цивілізований порядок, а нинішній – незаконний і варварський...
У податковій системі України побутує міф про те, що пересічний платник податку – фізична особа зобов’язана подавати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи лише до податкового органу за місцем своєї податкової адреси (місце постійного або переважного проживання платника податку, визначене у паспортному документі). Цей міф постійно підкріплюється усними та письмовим консультаціями. Отже, людина, яка перебуває у відпустці, в санаторії, на лікуванні, працює не за місцем реєстрації або селянин нібито позбавлені права безпосередньо подавати декларацію до найближчого податкового органу. Цю думку ДПАУ поширює у своїх листах, зокрема від 12.02.2007 р. №2732/7/29-3017.
Ми рекомендуємо в такій ситуації подавати декларації поштою, але стидаються сказати, що другий примірник із відміткою податкового органу про прийняття декларації назад податківцями не повертається, і його можна отримати лише при безпосередньому відвіданні податкового органу.
Чи справді це так?
Платник податку повинен виконувати свій конституційний обов’язок щодо подання декларації. Згідно зі ст. 67 КОНСТИТУЦІЇ громадянин України зобов'язаний сплачувати податки і збори та щороку подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Статтями 29 та 310 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому вона проживає постійно, переважно або тимчасово, і що фізична особа може мати кілька місць проживання, а також має право на вільний вибір місця проживання та його зміну.
Статтею 2 Закону №1382 («Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні») передбачено, що громадянам України гарантуються вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом, а також те, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами України, або підставою для їх обмеження. А ст. 24 КОНСТИТУЦІЇ також встановлюється, що не може бути обмежень за ознаками місця проживання.
У статті 5 Закону №320/94 («Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів») зазначено, що реєстрація фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями у районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, – за місцем отримання доходів або місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Що ж таке «податкова адреса фізичної особи»?
Крім розшифрування, наведеного у цьому міфі, де в лапках зазначається «місце постійного або переважного проживання платника податку», воно визначається у п. 1.14 ст. 1 Закону №889 («Про податок з доходів фізичних осіб» додатково ще і як «місце податкової реєстрації платника податку». Треба зауважити, що єдиним «місцем податкової реєстрації» для всіх фізичних осіб є вищий податковий орган (який реєструє дані, присвоює та надає ідентифікаційний номер), а податковий орган, який виконує посередницьку (представницьку) функцію ДПА України і видав такому платнику КАРТКУ чи ДОВІДКУ та веде облік платників податку, – це саме той податковий орган, місцезнаходження (адреса) якого і є дійсним місцем, куди надходить (повинна надходити) інформація про доходи від платника податку (і податкова декларація). Тільки це і має істотне значення для платника податку, щоб зрозуміти, що таке «податкова адреса». А місце «постійного або переважного проживання платника податку» надається законами (використовується як елемент особливостей правового порядку) в державі для надання можливості платникам податку (в даному випадку) зареєструватися, як зазначено у ст. 5 Закону №320/94. А оскільки громадяни звертаються до найближчого (до місця проживання) податкового органу за реєстрацією платником ПДФО, то там їх і обслуговують (ведуть облік). Тобто місцезнаходження зазначеного (облікового) податкового органу і є «місцем податкової реєстрації» платника податку задля цілей Закону №889, а для посилання цей податковий орган є «податковим органом за місцем реєстрації платника податку».
До чого тут паспортний документ? Закони України не встановлюють обмежень (чи умов) щодо місць звернень громадян до органів владних повноважень. Тому фізична особа може звернутися (для подання декларації) до будь-якого податкового органу України за місцем свого перебування в Україні. Паспорт тут потрібен лише для посвідчення особистості і, можливо, для засвідчення підпису в декларації, а не (як того бажають податківці) для перевірки запису реєстрації. Реєстрація (місця проживання) у паспорті може зовсім не збігатися з місцем проживання (чи переважного проживання) громадянина, а в деяких випадках її взагалі може не бути.
Щодо вибору місця звернення та подання відомостей про доходи. Слід нагадати також, що у разі мого (вашого) особистого звернення до органу державної податкової служби не за своїм місцем проживання моя заява (у т.ч. декларація) повинна бути обов'язково прийнята і розглянута (згідно зі ст. 7 Закону №393 «Про звернення громадян»), і якщо питання, порушені в одержаному державним органом або посадовими особами зверненні, не входять до їх компетенції, його упродовж п'яти днів надсилають за належністю відповідному органу державної податкової служби за місцем мого проживання, про що мені (як фізичній особі, яка подала звернення) повідомляють.
Не зайвим буде також повідомити, що згідно з пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 («Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висунення нею будь-яких умов прийняття (включаючи зміну показників у декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконне збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що передбачає її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Таким чином, норму із ст. 67 КОНСТИТУЦІЇ (з урахуванням інших норм цього документа як Основного Закону в державі, на базі якого видають всі інші закони) щодо обов’язку подання декларацій до податкового органу за місцем свого проживання, із поглядом на встановлений щодо податків у державі правовий порядок я розумію так: законно-правовий варіант подання відомостей про дохід (декларації про дохід), враховуючи відсутність законних обмежень щодо вибору місцезнаходження (проживання) громадянина, – лише за місцем звернення, безпосередньо до канцелярії будь-якого податкового органу; платник податку може виконати цей свій обов’язок у зручний для нього час або просто надіслати поштою свої відомості (декларацію); автор і відправник інформації – платник податку, а обробник і кінцевий отримувач відомостей (декларації) – податковий орган за місцем реєстрації платника податку.
Висновок
Отже, масове поширення державними податковими органами такого міфу свідчить про істотні проблеми в роботі державної податкової системи із заявами громадян і, зокрема, із їхніми деклараціями, а взагалі – про неусвідомлення правового порядку в державі. Насправді будь-який податковий орган зобов’язаний прийняти декларацію від будь-якого громадянина незалежно від місця його податкової реєстрації і, якщо його електронна система дозволяє (а на неї ми, платники податків, витратили десятки мільйонів гривень), ввести всі необхідні дані у себе, а якщо ні, – надіслати декларацію за місцем податкової адреси фізичної особи із повідомленням про здійснену операцію. Це називається законний и цивілізований порядок, а нинішній – незаконний і варварський...
