1. Кількість імпортерів удвічі більша, ніж кількість експортерів.
2. Через неповернення ПДВ Україну може залишити низка іноземних компаній.
3. МВФ усупереч своїй практиці фінансує дефіцит Держбюджету-2009.
4. Звіт про обсяги реалізованих послуг подається пізніше, ніж Звіт про товарооборот.
5. З 20 листопада 2009 року при купівлі значних сум валюти хоч і вимагають ідентифікаційний код покупця, але в ДПАУ інформацію не надсилають.
6. Звіт про роздрібний товарообіг не передбачає окремого обліку для інтернет-торгівлі.
7. Приватні підприємці на спрощеній системі працюють у тіньовій економіці цілком легально.
8. Директорам заборонили бути підприємцями, а підприємець не може бути підприємцем.
9. Крім податків та зборів у нас є «законні» обов'язкові платежі, а соціальні внески незаконні.
10. Львівські податківці вимагають щороку реєструвати нову Книгу обліку доходів та витрат.
11. Доступ до сайтів «Офіційного вісника України» та «Голосу України» платний.
Кількість імпортерів удвічі більша, ніж кількість експортерів
На обліку в українській митниці перебуває близько 100 тис. суб’єктів ЗЕД (учасників зовнішньоекономічної діяльності, цікаво, що цю статистику на сайті Держмитслужби знайти неможливо), з них лише третина активні. Але кількість імпортерів удвічі більша за кількість експортерів. Тобто маразмів два: ті, хто зареєстрований, не може нормально працювати, а ті, хто може, переважно працює на імпорт.
Через неповернення ПДВ Україну може залишити низка іноземних компаній
За словами провідного радника ЄБРР в Україні Антона Усова, низка великих іноземних компаній може згорнути свій бізнес в Україні. Усов не назвав конкретних компаній, але уточнив, що це компанії аграрного сектора, компанії з виробництва будматеріалів, а також побутової техніки. За словами Усова, керівники деяких із них входять до Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України, тому уряд знає проблеми іноземних компаній. Головна причина згортання іноземного бізнесу в Україні, – це систематичне неповернення державою ПДВ компаніям-експортерам.
МВФ усупереч своїй практиці фінансує дефіцит Держбюджету-2009
Уряд запропонував Міжнародному валютному фонду продовжити практику прямого фінансування бюджету України і спрямувати на покриття його дефіциту весь третій транш кредиту. Розмір позики може бути збільшено на $600 млн – до $3,8 млрд.
«Попереднє рішення МВФ фінансувати бюджетний дефіцит було безпрецедентним – Фонд видає кредити лише на покриття країнами платіжного балансу, і їх одержувачами можуть виступати не уряди, а національні банки, – говорить він. – Незрозуміло, на що розраховують в уряді, пропонуючи повторити такий крок», – говорить екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник.
Звіт про обсяги реалізованих послуг подається пізніше, ніж Звіт про товарооборот
Звіт про обсяги реалізованих послуг (ф. №1-послуги, затверджена наказом Держкомстату України від 10.07.2009 р. №246) до органів статистики подається на 5 днів пізніше (до 7-го числа кожного місяця), ніж Звіт про товарооборот (ф. №1-торг, місячна, затверджена наказом Держкомстату 20.07.2009 р. №272) (до 2-го числа кожного місяця). Несправедливо щодо торгівлі – там і асортимент набагато більший, ніж у сфері послуг, є і повернення, і псування товару, і крадіжки тощо, на відміну від сфери послуг. А звіти однакові за обсягами. Доцільно було б встановити однакові терміни подання звітності. Врешті-решт, усі види діяльності рівноправні, то чому для сфери послуг такі переваги у термінах подання звітності?
З 20 листопада 2009 року при купівлі значних сум валюти хоч і вимагають ідентифікаційний код покупця, але в ДПАУ інформацію не надсилають
З 20 листопада 2009 року Національний банк України заборонив комерційним банкам продавати іноземну валюту одній особі в один операційний день на суму, що перевищує еквівалент 80 тис. гривень. Це передбачено постановою НБУ від 09.09.2009 р. №538 «Про затвердження змін до Інструкції про порядок організації і здійснення валютообмінних операцій на території України».
Крім того, Нацбанк визначив, що операції з купівлі валюти на суму, що перевищує 15 тис. грн, повинні здійснюватися після пред`явлення документа, що засвідчує особу, із зазначенням у довідках і квитанціях прізвища, імені, по батькові особи і лише через каси банку, фінансової установи, в операційному залі об’єкта поштового зв’язку. Якщо сума такої операції перевищує 50 тис. грн, у квитанціях ще повинні вказуватися серія й номер паспорта, місце проживання та ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків. Але в ДПАУ цю інформацію не надсилають, таким чином залишаючи шлях для відмивання доходів. Це біда нашої країни – у США податкова служба знає про всі великі покупки в країні. А між іншим – це дієвий важіль для подолання корупції – навіщо брати хабарі, якщо джип чи будинок на них не купиш?
Комерційним банкам постановою забороняється змінювати курс купівлі-продажу іноземних валют протягом операційного дня. Курси повинен встановлювати голова правління банку до початку робочого дня.
Звіт про роздрібний товарообіг не передбачає окремого обліку для інтернет-торгівлі
Підприємства роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, інші підприємства, які здійснюють діяльність із роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, за переліком, встановленим органами державної статистики, подають до 2-го числа після закінчення звітного періоду «Звіт про товарооборот (форма №1-торг, затверджена наказом Держкомстату від 27.06.2008 р. №216) (місячна)». У ньому вказується сукупний «Роздрібний товарооборот торгової мережі» без розподілу на оборот через поштову торгівлю, інтернет-торгівлю тощо. Крім того про інтернет-торгівлю не звітують приватні підприємці (лише юридичні особи), обороти яких вагомі саме в Інтернеті. Тому дані про інтернет-торгівлю в Україні не можуть бути офіційними.
На українському ринку інтернет-торгівлі в обігу майже мільярд доларів, підрахували 2009 року податківці. Офіційно в Україні працюють 3 тисячі інтернет-магазинів. Неофіційно ж, як стверджують представники фіскальних органів, віртуальних торгових точок утричі більше.
Приватні підприємці на спрощеній системі працюють у тіньовій економіці цілком легально
Тіньова економіка – це будь-яка не врахована в офіційній статистиці діяльність суб'єктів господарювання. В економічній науці одним із актуальних завдань вважається розробка методів розрахунку обсягів тіньової економіки. За оцінками західних експертів, світовий обсяг тіньової економіки становить $8 трлн, що можна порівняти з ВВП США. У 90-х роках у розвинутих країнах тіньова економіка становила 12% ВВП, а в Росії, за офіційними даними, – 23%.
За оцінками Всесвітнього банку, обсяг української тіньової економіки перевищує 50% ВВП. Про її зростання у період кризи свідчить збільшення готівки на руках у населення (за межами фінструктур обертається не менше 150 млрд грн), постійні стрибки курсу долара (підприємці переводять кошти у готівку і переходять на розрахунки у твердій валюті), а також невелике скорочення споживання електроенергії порівняно з офіційним падінням промислового виробництва. За даними Держкомстату України, за дев'ять місяців 2009 року його обсяг знизився на 28,4%, скорочення в окремих галузях досягло 30%. При цьому споживання електроенергії зменшилося тільки на 15%. Це свідчить про те, що багато секторів промисловості працюють, не відображаючи результати своєї діяльності в офіційній статистиці.
ВВП включає прибуток та заробітну плату. Якщо щодо юридичних осіб таку статистику підприємства подають, зокрема, у звітності щодо праці та діяльності підприємства, то приватні підприємці такої звітності не подають. Держкомстат може отримати такі дані від податкової щодо прибутку підприємців, які працюють на звичайній системі оподаткування, та зарплати найманих робітників, але щодо прибутку платників єдиного та фіксованого податків таких даних немає навіть у самих підприємців, оскільки вони ведуть облік за загальними оборотом (виручкою). Тому приватні підприємці, які працюють на спрощеній системі, є легальною основою тіньової економіки, принаймні згідно з принципами державної статистики.
Директорам заборонили бути підприємцями, а підприємець не може бути підприємцем
З першого січня 2010 року мав набрати чинності Закон України від 11.06.2009 р. №1506-VI «Про засади запобігання та протидії корупції» (далі– Закон), але 23 грудня 2009 року набуття ним чинності відклали до 1 квітня 2010 року.
Відповідно до пункту 3 абзацу другого частини першої ст. 2 Закону суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення є особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків на підприємствах – юридичних особах, а також фізичні особи – підприємці. Тобто це керівники (директори) юросіб та підприємці.
А відповідно до п. 2 частини першої ст. 4 цього Закону особам, зазначеним у пунктах 1 – 3 частини першої ст. 2, забороняється: займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, що здійснюються в позаробочий час) безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено законом. Таким чином, керівникам (директорам) юридичних осіб заборонили підприємницьку діяльність (крім названої вище), а підприємцям не можна бути підприємцями крім тої самої діяльності. Перли українського маразму. А чому б Президенту не заборонити бути Президентом, а депутатам бути депутатами? Користі було б більше.
В Україні всупереч вимогам статті 10 Європейської конвенції захисту прав людини ЗМІ реєструють
В Україні всупереч вимогам статті 10 Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод не скасовано дозвільну систему (реєстрацію) для друкованих ЗМІ та інформаційних агентств. У цій статті говориться про те, що кожен має право на свободу вираження поглядів, тобто свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і незалежності суду.
Отже, держава має право на ліцензування радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств, але не на реєстрацію всіх ЗМІ, у тому числі газет та журналів. А у нас згідно зі ст. 11 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» друкований засіб масової інформації може видаватися лише після його державної реєстрації. Державній реєстрації підлягають всі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу виготовлення. Заяви про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації подають засновники (співзасновники) до органів державної виконавчої влади, визначених Кабінетом Міністрів України.
Крім податків та зборів у нас є «законні» обов'язкові платежі, а соціальні внески незаконні
Згідно зі ст. 92 Конституції України «...виключно законами України встановлюються ...система оподаткування, податки і збори...». А відповідно до ст. 67 Конституції «...кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом...». Тобто в Конституції України йдеться про законність сплати державі тільки податків і зборів. Але відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників. Тобто до слів «податки і збори» антиконституційно додано слова «(обов'язкових платежів)».
Річ у тім, що у Законі «Про систему оподаткування» не йдеться про соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, страхування у зв’язку з нещасним випадком, а також на випадок безробіття. Тобто вони є незаконними і не передбаченими Конституцією. Хоча про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування там мова йде.
Згідно зі ст. 46 Конституції громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з не залежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Але в Конституції не говориться про те, що соціальні внески мають встановлюватися законами. Законами визначають основи соціального захисту (п. 6 ст. 92 Конституції), а не ставки внесків, тобто конституційним є лише Закон України від 14.01.1998 р. №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Може сплачувати соцвнески не слід і весь соцзахист – це афера? Можуть заперечити, мовляв, фонди соцстраху є недержавними. Але чому тоді до недержавних фондів ми сплачуємо за державними законами? За недержавні квартиру чи метро ви ж сплачуєте не за законами, а за рішенням їхніх власників, наприклад, мерії.
Львівські податківці вимагають щороку реєструвати нову Книгу обліку доходів та витрат
Навіть якщо у попередній ще багато чистих аркушів. А в Тернополі чи Києві цього не вимагають. Чому? Бо у Львові друк бланків та книжок – це бізнес місцевих податківців. І це при тому, що у п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженому постановою КМУ від 26.09.2001 р. №1269, говориться: «Книга зберігається у суб’єкта підприємницької діяльності протягом 3 років після виконання останнього запису». Тобто Книга має використовуватися до кінця. А не сприяти вирубуванню дерев та незаконному збагаченню податківців і поліграфістів.
Доступ до сайтів «Офіційного вісника України» та «Голосу України» платний
Згідно зі статтею 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права й обов’язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом (правда, такого Закону ще немає). Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Логічно було б очікувати, що в Інтернеті на сайтах офіційних видань органів державної влади доступ до нормативно-правових актів безкоштовний. Проте повний доступ до сайту, наприклад, «Офіційного вісника України» (http://www.ovu.com.ua/pages/subscribe) є платним; за доступ до оприлюднених законів у «Голосі України» (http://www.golos.com.ua/Subscription.aspx ) слід теж платити.
