Виявляється, щоб жити вільно, демократично, чесно і незалежно, потрібно напружуватися, витрачати певні зусилля і робити додаткові рухи, а деколи і віддати своє життя. За щастя і за мрію треба боротися.
Торік виповнилося 80 років з дня народження Мартіна Лютера Кінга. Його мрія збулася – Америка стала по-справжньому вільною, демократичною і найпотужнішою супердержавою.
Я маю мрію: нехай там побуває якомога більше наших співвітчизників. Щоб вони відчули і пройнялися духом свободи, упевненістю в собі, безмежним оптимізмом, довірою і пошаною до своєї держави, безкорисливим бажанням допомагати іншим. Зрозуміли причини волонтерства і добродійності. Увібрали це в себе і передали якнайбільшій кількості людей тут, на Батьківщині.
Хотілося б зрозуміти: чому ми, такі зовні схожі, живемо в різних умовах, думаємо і робимо по-різному?
Може ми відрізняємося рівнем життєвої філософії? Якщо українці потребують задоволення своїх біологічних життєвих потреб згідно з пірамідою Маслоу (їжа, житло, захист), то американці вже давно пройшли ці рівні і прагнуть самореалізації. Пригадаємо слова Джона Кеннеді: «Не запитуйте, що ваша країна може зробити для вас. Запитуйте, що ви можете зробити для своєї країни».
Може ми відрізняємося ступенем упевненості? Багато американців вчаться бути упевненими в собі з раннього дитинства. Багато учнів старших класів підробляють, щоб мати власні гроші. Батьки підтримують бажання дітей працювати після школи, щоб ті знали ціну грошам і розуміли, що нічого не дістається у житті задарма. Факт: 74% американців після 18 років живуть незалежно від батьків.
Може ми відрізняємося мобільністю? Дослідження свідчать, що більшість американців повністю змінюють сферу своєї діяльності чотири-п'ять разів у житті. Мотивами для переїзду можуть бути: навчання у коледжі, нова робота, кращий клімат, бажання змінити спосіб життя.
Підневільне життя природне для людини. Тиха, розмірена, ламінарна течія. Не потрібно нічого робити, нічого вирішувати, за тебе усе вже вирішили і склали порядок денний. Виконуватимеш його, – молодець, хороший хлопчик, а якщо ні, – дістанеш по шиї і все одно виконуватимеш.
Платник податків у нашій країні – це не вільна і талановита, заповзятлива людина, що добровільно віддає державі частину належного їй, а безправний раб, що тимчасово перебуває на волі, якого можуть принижувати всі, кому заманеться.
Я маю мрію, що все це незабаром залишиться у минулому.
Я маю мрію, що ми забудемо про це, викреслимо сірі сторінки зі своєї пам'яті, спишемо як безнадійну заборгованість минулих років. Забудемо образи і почнемо все спочатку.
Я маю мрію, що ми дістанемо мольберти, теплі, яскраві і світлі фарби і розфарбуємо сірі й убогі українські вулиці. Розвісимо на деревах яскраві ліхтарики – нехай світять. Намалюємо всім на обличчях посмішки – нехай посміхаються.
Ми ж можемо змінити цей світ. Потрібно лише у це повірити, докласти зусиль кожному на своєму місці, тим більше, що історія знає такі приклади.
