Питання необхідності перебування
на роботі працівників у разі простою може бути вирішено у правилах
внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Як зазначає Мінпраці у листі від 23.10.2007 р. №257/06/187-07,
у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою
з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на
тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою
або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій
самій місцевості на строк до одного місяця.
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи
всього підприємства, працівник повинен попередити власника або
уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових
осіб (законодавчо не врегульовано порядок такого попередження,
тобто попередження можливе й усне, і письмове – головне, щоб
було своєчасне).
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна
для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують,
і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним
зберігається середній заробіток.
На час простою не з вини працівника оформлюються акт простою
(фіксуються причини, які зумовили припинення роботи) та наказ
власника або уповноваженого ним органу. Якщо простій має цілодобовий
(тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен
у наказі зробити застереження про необхідність присутності або
відсутності працівника на роботі. Трудовий розпорядок на підприємствах,
в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього
трудового розпорядку, які затверджують трудові колективи за поданням
власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету
на основі типових правил (частина перша ст. 142 Кодексу законів
про працю України).
Правилами внутрішнього трудового розпорядку визначаються права
й обов’язки працівників і адміністрації, час початку і закінчення
роботи, зобов’язання адміністрації організувати облік перебування
на роботі працівників тощо.
